Лоліта

занурити в мене свої оголенi руки й затягнути ремiнець роликового ковзана -

i я розчинився в сонячних плямах, користуючись книжкою як фiговим листям,

мiж тим як її русявi кучерi падали їй на подряпане колiно, i деревна тiнь,

яку я з нею дiлив, пульсувала й танула на її литцi, сяючи так близько вiд

моєї хамелеонової щоки. Iншого разу рудоволоса школярка зависнула надi мною

в вагонi метро, i оранжевий пушок в неї в пахвах був одкровенням, яке

залишилось на багато тижнiв у мене в кровi. Я мiг би переповiсти чимало

подiбних однобiчних мiнiатюрних романiв. Закiнчення деяких з них було

приправлене бiсовим зiллям. Бувало, наприклад, я помiчав з балкона вночi, за

освiтленим вiкном через вулицю, нiмфетку, яка роздягалась перед прислужливим

дзеркалом. В цьому усамiтненнi, в цьому вiддаленнi, привид набував

неймовiрно пряної зваби, яка змушувала мене, балконного глядача, чимдуж

стремiти до свого самотнього угамування. Але до бiса несподiвано нiжний узор

голизни, що вiн вже прийняв вiд мене дар звеличання, ставав осяяним лампою

вiдразливо голим лiктем мужчини в спiднiй бiлизнi, який читав газету при

вiдкритому вiкнi гарячою, вологою, безнадiйною лiтньою нiччю.

Скакання над вервечкою, скакання на однiй нозi по розкресленiй крейдою

панелi. Вiкопомна старуха в чорному, яка сидiла поряд зi мною на парковiй

лавцi моєї насолоди (нiмфетка пiдi мною старалась намацати скляну кульку, що

закотилась) й котра спитала мене - нахабна вiдьма - чи не болить менi живiт.