Лоліта

мiс Лi.

Що ж, друже доктор, дозвольте вам сказати, що я дiйсно шукав пляж, хоч

мушу на додаток признатись, що на той час, як ми дiстались цього мiражу

сiрої води, моя супутниця подарувала менi стiльки услад, що мрiя про

"Приморське Королiвство", про "Сублiмовану Рив'єру" тощо давно припинила

бути глибинним поривом i звелась до помiркованої гонитви за суто теоретичним

переживанням. Едгаровi янголи це знали - й влаштували справу вiдповiдним

чином. Вiдвiдини досить переконливого узбережжя на атлантичному боцi стали

вкрай зiпсованими через кепську погоду: важке, пронозливе небо, мулистi

хвилi, присутнiсть неосяжного, хоча й цiлком ординарного туману - що могло

найдальше стояти вiд чiтких чарiв, вiд лазурового облаштунку й ручних

обставин моєї середземноморської пригоди? Два-три напiвтропiчних пляжi на

Мексиканськiй Затоцi були достатньо сонячнi, але посипанi отруйними,

зiрчастими або драглистими iстотами, та обвiянi ураганним вiтром. Нарештi,

на калiфорнiйському узбережжi, проти марева Тихого Океану, я знайшов

особливий рiзновид усамiтнення в печерi, до якої неслись, з вiдрiзка пляжу з

гнилими деревами, скрики кiлькох дiвчат-скаутiв, що купалися вперше при

сильному прибої; але туман виснув як волога ковдра, пiсок був неприємно

зернистий i глейкий, i Лолiта вся вкрилась гусячою шкiрою та зернами пiску,

i (єдиний раз у життi!) я мав до неї не бiльше потягу, нiж до ламантина.