Лоліта

моральностi, якби дiвчинки дотримувались деяких правил. Не грали б поблизу

громадських уборних. Не брали б ласощiв вiд чужинцiв, анi запросин

"проїхатись". Нотували б номер воза, який пiдбирає їх... "

"...й фабричну позначку ласощiв", пiдказав я.

Вона продовжувала, вiдсуваючи щоку вiд моєї наближуваної щоки (й це

був, зазнач, легкий день, о мiй читачу!) -

- "Якщо не маєш олiвця, але ти вже вмiєш читати -"

- "Ми", вкинув я жартома, "середньовiчнi мореплавцi, поклали в цю

пляшку..."

- "Якщо", повторила вона, "ти не маєш олiвця, та якщо ти вже вмiєш

читати й писати - от що вiн хоче сказати, тепер розумiєш, оцупку? - то

спробуй нашкрябати номер на землi при дорозi..."

... "своїми кiгтячками, Лолiто".

3.

Вона ввiйшла в мою країну, в лiлову й чорну Гумбрiю, з необережним

цiкавством; вона оглянула її зi зневажливо-неприязним посмiхом; i тепер менi

здавалось, що вона ладна була вiдкинути її з найзвичайнiшою огидою. Нiколи

не вiбрувала вона пiд моїми перстами, й верескливий скрик ("що ти, власне

кажучи, робиш?") був менi одною нагородою за намагання її розтермосити.

Чудовий свiт, пропонований їй, моя дурка зневажила на користь ницiшого