Лоліта

Шарлотти. Я роздивився, й менi вимарилось, що майнула фiгурка Лолiти в бiлих

трусиках, яка вiддалялась крiзь плямисту тiнь по садовiй стежинцi в

супроводi високого чоловiка, котрий нiс двi ракети. Я ринувся за ними, та

коли я почав пробиватися з трiском крiзь чагарник, то побачив у варiантному

полi зору (як наче лiнiя життя раз у раз роздвоювалась), мою Лолiту в довгих

штанях та її подругу в трусиках, крокуючих взад-уперед по плевелястiй

галявцi й шльопаючих ракетами по кущам в безладних пошуках останнього

загубленого м'яча.

Перебирати цi свiтлi дрiбницi спонукає мене головним чином бажання

довести моїм суддям, що я аж знесилився, щоб надати моїй Лолiтi всiлякi

задоволення. Яке захоплення було бачити її, дитину, що показує iншiй дитинi

одне з не багатьох своїх досягнень, наприклад, особливий спосiб скакати

скакалкою! Менша нiмфетка, прозоро-блiда вродливка з незасмаглими лопатками,

тримаючи правою п'ясть лiвої руки за спиною, дивилась всiма очима - як

дивилось i павине сонце вкладене на жорствi пiд квiтучими деревами, посеред

мого очастого раю - дивилась, як моя веселкова й вульгарна дзиґа

пiдскакувала, повторюючи рухи стiлькох iнших граючих дiвчинок, видом яких я

так п'янiв на змережаних сонцем, рясно политих, свiжо пахнучих тротуарах i

парапетах древньої Європи. Трохи згодом, вона вiддавала скакалку своїй

маленькiй iспанськiй подрузi i в свою чергу дивилась, позираючи за