Лоліта

рекламi, в своїх тiсних атласних плавках i збiрчастому лiфчику.

Дванадцятирiчна приваба! Як гордовито я дивувався тим, що вона - моя, моя,

моя, як нiжно я переглядав наш недавнiй полудневий сеанс пiд стогiн диких

голубiв i планував наступний, передвечiрнiй, i я мружився в стрiлчатих

променях i спiвставляв мою Лолiту з iншими нiмфетками, котрих скупуватий

випадок збирав коло неї для мого антологiчного насолодження та розглядання;

й нинi, поклавши руку на хворе серце, я, либонь, не скажу, щоб будь-хто

збудив у менi гострiший потяг, нiж вона, або якщо i збудив, так тiльки в

двох-трьох виняткових випадках, пiд особливим свiтлом, при спецiальному

поєднаннi ароматiв у повiтрi - раз якось (випадок безнадiйний) блiда

iспанська дiвчинка, донька аристократа з важкою щелепою, iншого разу mais je

divague.

Звiсно, менi доводилось бути напоготовi, бо я, проникливий ревнивець,

чiтко утямив усю небезпеку цих заслiпливих iгор. Варто менi було

вiдвернутись - вiдiйти, примiром, на декiлька крокiв, щоб подивитись, чи вже

поприбирали наше пожилля - як вже, по поверненнi, я заставав наглу змiну:

Лолiтонька, Les yeux perdus, нуряючи й полощучи довгi пальчастi нiжки в

водi, була розлiгшись на кам'яному скраї басейну, в той час як з кожного

боку вiд неї напiвлежав un brun adolescent, якого русява її краса й ртуть в

дитячих складочках черева безсумнiвно - думав я, о Бодлер! - змусить se