Лоліта

В якому б мiстi ми не зупинялись, я перш за все дiзнавався, з властивою

європейцевi чемнiстю, про мiсцезнаходження публiчних басейнiв для плавання,

музеїв, мiсцевих шкiл, про число дiтей у найближчiй школi, тощо; й про час

вiдбуття шкiльного автобуса, всмiхаючись i злегка сiпаючись (я вiднайшов

нервовий свiй тiк вiд того, що жорстока Лолiта перша змавпувала його), я

зупинявся в стратегiчному пунктi, з моєю бiглою гiмназисткою, що сидiла

поруч зi мною в машинi, й споглядав дiвчат, якi виходять зi школи - картина

завжди привабна. Такi зупинки вже скоро стали набридати моїй нетерплячiй

Лолiтi, й позбавлена, як це трапляється з дiтьми, всякого спiвчуття до

маленьких чужих примх, вона вкрай негарно шпетила мене за вимогу, щоб вона

мене пестила, поки синьоокi чорнявочки в синiх трусиках, рудавочки в зелених

курточках без рукавiв, i хлоп'ячого виду димнi бiлявочки в вицвiлих

паперових штанях, проходили повз у сяяннi сонця.

Роблячи деяку поступку i її примхам, я широко пiдтримував всюди й завше

спiльне її купання з iншими дiвчатками. Вона обожнювала блискотливi басейни

й була вельми спритною пiрнальницею. Я-бо, у комфортабельному халатi, сiдав

у строкату чотиригодинну тiнь пiсля власного скромного занурення в воду, i

ось раював, з фiктивною книгою або мiшечком цукерок або з тим i другим, або

нi з чим, крiм таємно пекучих залоз, дивлячись, як вона пустує, в гумовому

чепчику, вся бiсерна вiд вологи, рiвно засмагла, радiсна, як на вакацiйнiй