Лоліта

спереду на його куфайцi; безнадiйна панi в непоправно пошкодженому автi;

безкровнi, карбовано кресленi лиця, глянсове волосся й тiкаючi очi молодих

збуїв у криклявих вбраннях, якi енергiйно, ледь не прiапiчно виставляють

напруженого великого пальця, щоб звабити самотню жiнку або смеркового

комiвояжера, терплячого з примхливого збочення.

"Ах, вiзьмемо неодмiнно!" часто благала Лолiта, тручи мiж собою, в лише

їй властивий спосiб, голi колiнця, коли який-небудь аж надто вiдразливий

екземпляр Homo pollex, мужчина моїх рокiв i так само широкий в раменах, з

face claques безробiтного актора, йшов обернувшись до нас i задкуючи,

прямо перед нашим автом.

О, менi доводилось аж як пильнувати Лолiту, маленьку млосну Лолiту!

Завдяки, можливо, щоденнiй любовнiй зарядцi, вона променiла, попри її вельми

дитячий вигляд, невимовно-томним свiтiнням, яке приводило гаражистiв,

окремих розсильних, туристiв, хамiв у розкiшних машинах, теракотових iдiотiв

бiля синькою фарбованих басейнiв, у стан запаморочної хотi, котра б лестила

моєму самолюбству, якби так не загострювала мою ревнiсть; адже маленька

Лолiта добре знала про це своє жарне свiтiння, i я не раз ловив її coulant

un regard по напрямку того чи iншого люб'язника, якогось, примiром,

пiдливача автового масла, з мускулястою золотаво-брунатною оголеною по

лiкоть рукою в браслетцi годинника, й не встигав я вiдiйти (щоби купити тiй