Лоліта

протягом цiлого року мандрiв було винайдення якоїсь путiвної примани -

визначеної мети в часi i в просторi - котру вона могла б передчувати, аби

дожити до ночi. Iнакше, кiстяк її дня, позбавлений формуючого й

пiдтримливого призначення, осiдав i розвалювався. Поставлена мета могла бути

чим завгодно - маяком у Вiргiнiї, печерою в Арканзасi, переробленою на

кав'ярню, колекцiєю револьверiв та скрипок десь в Аклахомi, точним

вiдтворенням Лурдського Гроту в Луїзьянi, або вбогими фотографiями часiв

процвiтання рудокопної справи, зiбраними в Колорадському музеї - однаково

чим, та ця мета повинна була стояти проти нас, як нерухома зiрка, навiть

якщо я i знав наперед, що коли ми дотнемо її, Лолiта покаже, що її зараз

виверне з вiдрази.

Пускаючи в хiд географiю Сполучених Штатiв, я годинами силився створити

їй на догоду позiр, що ми живемо "повним життям", що котимось у напрямку до

певного незвичайного задоволення. Нiколи не бачив я таких гладких,

поступливих дорiг, як тi що тепер розпромiнювались вперед нас по клаптевiй

ковдрi сорока восьми штатiв. Ми жадко ковтали цi безкiнечнi шосе; в п'янкому

мовчаннi пливли ми по їх чорному, бальному лиску. Лолiта була не тiльки

байдужа до природи, але буремно опиралась моїм спробам звернути свою увагу

на ту чи iншу чудовну окремiсть ландшафту, цiнувати який я сам навчився лиш

пiсля тривалої взаємодiї з красою, завжди присутньою, завжди дихаючої по