Лоліта

розкiшно освiтленi зсередини музичнi автомати в кожному вiдвiданому нами

ресторанчику! Менi в вухах ще й досi звучать гугнявi голоси всiх цих

невидних виконавцiв присвячених їй серенад, усiх цих Самi та Джо, й Еддi, й

Тонi, й Пеггi, й Гай, i Рекс, з їх модними романсиками, так само на слух

нерозрiзними, як нерозрiзнi були на мiй смак рiзнойменнi сорти з'їданих нею

солодощiв. З якоюсь райською простодушнiстю вона вiрила всiм оголошенням, що

з'являлись у читаних нею "Свiтi Екрану" та "Мiражi Кiнолюбовi": "Наш СУПР

сушить прищики" або "Ви, дiвчата, котрi не заправляєте кiнцiв сорочки в

штани, подумайте двiчi, позаяк Джиль каже, що ця мода закiнчена!" Якщо

вивiска придорожньої лавки казала: "Купiть у нас дарунки!" - ми власне мали

там побувати, повиннi були там накупити всiляких лайдацьких iндейських

виробiв, ляльок, мiдних цяцянок, кактусових льодяникiв. Фраза "Сувенiри та

Новинки" аж очаровувала її своїм хореїчним ритмом. Якщо котрийсь кафетерiй

оголошував "льодянi напої", вона механiчно реагувала на запрошення, дарма що

всi напої всюди були льодянi. Це до неї звертались реклами, це вона була

iдеальним споживачем, суб'єктом та об'єктом кожного пiдлого плаката. Вона

стремiла - безуспiшно - обiдати тiльки там, де святий дух деякого Дункана

Гайнса, автора гастрономiчного гiда, зiйшов на фасончасто розмальованi

паперовi серветинки й на салати, увiнчанi сиром.

У тi днi нi я нi вона не додумались до системи грошових хабарiв, яким