Лоліта

заявленiй у них гiрськiй стежцi, або поплавати в мiсцевому басейнi з теплою

мiнеральною водою. Частiш за все, брьохаючи, нудячись у засвоєний нею

спосiб, Лолiта розлягалась, нестерпно жадана, в пурпурному пружинистому

крiслi або в саду на зеленому шезлонгу, або палубнiй штуцi з пiстрявої

парусини, з такою ж пiдставкою для нiг i балдахiном, або в гойдалцi, або на

всяких садових меблях пiд парасолем на терасi, й менi збiгали години на

власкавлення, погрози й обiцянки, допоки я мiг намовити її дати менi на

кiлька секунд свої просоченi сонцем молодi ласощi в надiйному сховi

п'ятидоларового номера перед тим як дати їй зробити все те, що вона обирала

замiсть мого ницього блаженства.

Поєднуючи в собi прямодушнiсть з лукавством, грацiю й вульгарнiсть,

сiру хмурь i рожеву сприть, Лолiта, коли хотiла, могла бути надзвичайно

капосним дiвчам. Я, щоправда, не зовсiм був готовий до її нападiв безладної

хандри або того нарочитого ниття, коли вся знеможена, розхристана, з мутними

очима, вона вiддавалась безтямному й безпредметному кривлянню, бачачи в

цьому якесь самоствердження в хлоп'ячому, цинiчно-бешкетному дусi. Її

внутрiшнiй обрис менi бачився до бридоти шаблонним: солодка, спекотна

какофонiя джазу, фольклорнi кадрилi, морозиво пiд шоколадно-тягучковим

соусом, кiнокомедiї з пiсеньками, кiножурнальчики, й так далi - от очевиднi

пункти в її списку люблених речей. Лише бог знає, скiльки п'ятакiв упхав я в