Лоліта

Nous conn mes рiзноманiтних мотельникiв - виправленого злочинця або

невдахи-дiлка, серед директорiв, а серед директрис - напiвшляхетну панi або

колишню бендершу. Й часом, страшенно спекотною й вологою нiччю, кричали

поїзди, з душекрайною i зловiсною тяглiстю, зливаючи мiць i надрив у одному

вiдчайному зойку.

Ми обминали так званi "ночiвлi для туристiв" (якi були рiдними

похоронним салонам), тобто здаванi в приватних оселях, ще й сугубо

мiщанського штибу, без окремої ванної, з претензiйними туалетними столиками

в гнiтюче бiло-рожевих спаленьках, прикрашених знiмками хазяйських дiтей в

усiх стадiях розвитку. Зрiдка я поступався вмовлянням Лолiти, люблячої

"лиск" i брав номер у "справжньому" готелi. Вона обирала в путiвнику (поки я

пестив її в темному автi, запаркованому серед тишi таємничої,

млойно-смеркової дороги) який-небудь завзято рекомендований приозерний

"готель-замок", який провiщав силу чудес - трохи, мабуть, перебiльшених

свiтлом електричного лiхтарика, яким вона їздила по сторiнцi - як-то:

конгенiальне товариство, їжа в будь-який час, нiчнi пiкнiки - й багато

iншого, що менi в думцi викликало тiльки бридкi фантазiї про смердявих

гiмназистiв у майках i про чиюсь червону вiд огню щоку, яка лине до її щоки,

поки бiдний професор Гумберт, який обiймав лише власнi кощавi колiна,

прохолоджував геморой на сирому газонi. Її також надили тi колонiального