Лоліта

для якого-бо квартету призначався взагалi такий устрiй, адже лиш украй

фарисейська пародiя усамiтнення досягалась тим, що несягаюча стелi загорожа

роздiляла кiмнату на два сумiжних любовних притулки. Проте, поступово я

осмiлiв, пiдбадьорений дивними спромогами, що випливали з цiєї добренної

сумiжностi (можна було уявити собi, наприклад, двi молодих пари, якi весело

обмiнюються спожильцями, або дитину, яка вдає сплячу, з метою пiдслухати тi

ж звуковi ефекти, якими супроводжувалось її власне зачаття), i я преспокiйно

вже брав однокiмнатний покоїк з лiжком i койкою, або двома лiжками, райську

келiю, з жовтими шторами спущеними до кiнця, щоб створити ранкову iлюзiю

сонця й Венецiї, коли насправдi на дворi була Пенсiльванiя i дощ.

Ми довiдались - nous conn mes, якщо скористатись флоберiвською

iнтонацiєю - котеджi, пiд величезними шатобрiанiвськими деревами, кам'янi,

цеглянi, саманнi, тиньковi, розташованi на тому, що путiвник, видаваний

американською автомобiльною асоцiацiєю називав "тiнястими", "просторими",

"планованими" дiлянками. Були будиночки кошарного типу, з вузлуватої сосни,

балки яких своїм золотясто-брунатним глянсом нагадували Лолiтi шкiру

смаженої курки. Ми навчились гордувати простими кабiнками з бiлених дошок,

просякнутими слабким запахом помиїв або будь-яким iншим мрячно-соромним

смородом i нездатними похвалитись нiчим (крiм як "зручною постiллю"),

невсмiхнена власниця яких завше була готова до того, що її даровi ("...ну, я