Лоліта

цукерок, коробку гiгiєнiчних подушечок, двi пляшки кока-коли, манiкюрний

набiр, дорожнiй годинник зi свiтловим циферблатом, каблучку зi справжнiм

топазом, тенiсну ракетку, роликовi ковзани, докрiпленi до високих бiлих

чобiткiв, бiнокль, портативну радiолку, жувальної гуми, прозорий пластиковий

макiнтош, темнi окуляри, багато ще носильних речей - модних светрiв,

штанцiв, усяких лiтнiх платтiв...

У тамтешньому готелi в нас були окремi кiмнати, та посеред ночi вона,

ридаючи, перейшла до мене й ми тихенько з нею помирились. Їй, розумiєте,

було зовсiм нема до кого ще пiти.

Кiнець першої частини.

17

ЧАСТИНА II

1.

Тодi-то серпня 1947-го, почались нашi тривалi мандри по Сполучених

Штатах. Попри всю розмаїтiсть привалiв я вже скоро став обирати самi так

званi "мотокорти", iнакше "мотелi" - чистi, ладнi, затишнi сховки, складенi

з окремих будиночкiв або зi з'єднаних пiд одним дахом номерiв, iдеально

прийнятних для спання, гарикань, замирень i невситимого беззаконного

кохання. Спочатку, вiд остраху збудити пiдозри, я охоче платив за обидвi

кiмнати подвiйного номера, з котрих кожна мiстила подвiйне лiжко. Дивуюсь,