Лоліта

високо й легковажно; її блiдi очi ковзали по рядках, раз у раз перемигуючи.

Дружина Бiлля схилялась перед ним задовго до першої зустрiчi; потай

милувалась цим знаменитим молодим кiноактором, коли вiн був їв морозиво бiля

стiйки в аптекарськiй крамницi Шваба. Нiчого не могло бути бiльш дитячого,

нiж її кирпате веснянкове личко, або лiловий набряк на голiй шиї, до якої

нещодавно присмоктався казковий вурдалак, або невiльний порух кiнчика язика,

що дослiджував налiт рожевого висипу навколо припухлих губ; нiщо не могло

бути бiльш безгрiшним, нiж читати про Джиль, дiяльну дiвотку, котра сама шиє

свiй гардероб i студiює "серйозну лiтературу"; нiщо не могло бути

невиннiшим, нiж продiл у лискучих русявих кучерях i шовковистий вилиск на

скронi; нiщо не могло бути наївнiшим... Та що за гидаву заздрiсть спiзнав би

он той мордястий розпусник, хто б вiн не був (а скидався вiн, мiж iншим, на

мого швейцарського дядька Густава, який також дуже полюбляв le d couvert),

якби вiн знав, що кожний мiй нерв i досi наче кiльцем охоплений i наче єлеєм

змащений вiдчуттям її тiла - тiла безсмертного демона в образi маленької

дiвчинки.

Чи був мiстер Швайн цiлком упевнений, що моя дружина не дзвонила? Так -

уповнi. Якщо вона ще подзвонить, чи не зласкавиться вiн передати їй, що ми

поїхали далi, прямуючи до помешкання тьотi Клер? О, звiсно, передасть. Я

заплатив за рахунком i, вернувши до Лолiти, змусив її вилiзти з крiсла. Вона