Лоліта

допливти до Нового Острова" (якесь-там, гадаю, спортивне випробування).

Протягом усього липня мiсяця, кожного ранку - зауваж, читачу, кожного

клятого ранку - Варварi й Лолiтi допомагав нести байдарку з Онiксу в Ерiкс

(два невеличкi озера в лiсi) тринадцятирiчний Чарлi Хольмс, синок начальницi

табору i єдиний представник чоловiчої статi на двi-три милi навколо (якщо не

лiчити дряхлого, сумирного, глухого робiтника, та сусiда фермера, котрий

iнодi навiдував табiр на старому фордi, щоб збути яйця, як це роблять

фермери); кожного ранку - о, мiй читачу! - ця дитяча трiйця, зрiзуючи шлях,

йшла навскiс через прекрасну невинну хащу, сповнену по береги всiма

емблемами молодостi, росою, грибами, чорницею, пташиним спiвом, i в певнiй

мiсцинi, серед рясної гущави, Лолiта залишалась стояти на вартi, поки

Варвара й хлопчик злучалися за кущем.

Спочатку моя Лолiта вiдмовлялась "спробувати", однак, допитливiсть i

почуття товариства взяли гору, й невдовзi вона й Варвара вiддавались по

черзi мовчазному, грубому й цiлковито невтомному Чарлi, котрий, як кавалер,

був чи не так само принадливий як сира моркiвка, та мiг шиконути вiдмiнною

колекцiєю прозорих чохольчикiв, якi вiн виловлював з третього озера, яке

перевершувало iншi розмiром та гостиннiстю, яке мало назву Озеро Клiмакс на

iм'я сусiднього фабричного мiстечка, що так буйно розрослося за останнiй

час. Хоч визнаючи, що це було "в цiлому нiчого, забавно", й "добре проти