Лоліта

Почувши її перший ранковий позiх, я появив себе сплячим, красивим

профiлем обернутим до неї. Правду казати, я не мав жодного намислу. Чи не

обуриться вона, уздрiвши мене поряд, а не на запасному лiжку? Що вона вдiє -

забере одяг i замкнеться в ваннiй? Вимагатиме, щоб її негайно вiдвезли до

Рамзделя? В лiкарню до матерi? Назад у табiр? Та моя Лолiтонька була

спритним дiвчиськом, i коли вона видала те здушене смiшко, яке я так любив,

я зрозумiв, що вона до цього споглядала мене грайними очима. Вона скотилась

на мiй край, i її теплi русявi кучерi натрапили на мою праву ключицю. Я

доволi кепсько iмiтував пробудження. Спершу ми лежали тихо. Я тихо гладив її

по волоссю, i ми тихо цiлувались. Я впав у таку собi блаженну розгубленiсть

вiд того, що її поцiлунок вирiзнявся деякими комiчними вишуканостями в сенсi

тремтiння питливого жала, з чого я вивiв, що її натренувала в ранньому вiцi

якась-там маленька лезбiянка. Таким вигвинтам жодний Чарлi не мiг її

навчити! Мовби з бажання подивитись, чи наситився я й чи засвоїв обiцяний

напередоднi урок, вона злегка вiдкинулась, назираючи мене. Щоки її

пломенiли, пухла нижня губа блищала, мiй розпад близився. Раптом, зi

спалахом хулiганських пустощiв (ознака нiмфетки!), вона приклала рота до

мого вуха - та розум мiй довго не мiг розбити на слова жаркий гул її шепоту,

й вона його переривала смiхом, i змахувала кучерi з обличчя, i знов

пробувала, й дивне почуття, що живу в фантастичному щойно створеному