Лоліта

голубки, спиняючись i втягуючись всякий раз, як вона, здавалось, ворушилась

або важилась ворухнутись. Вiтрець iз країни див уже став впливати на мої

думки; вони ввижались позначеними курсивом, як нiбито поверхня, що вiдбивала

їх, брижилась вiд цього примарного вiяння. Подеколи моя свiдомiсть не в ту

сторону загиналась, моє рачкуюче тiло впадало в сферу сну i знов з нього

виповзало; а разiв зо два я хапав себе на тому, що мимоволi починаю видавати

меланхолiйний храп. Iмла нiжностi сповивала гори суму. Iнодi менi здавалось,

що зачарована здобич готова на пiвдорозi стрiнути зачарованого ловця; що її

стегно добровiльно посувається до мене крiзь сипкий пiсок далекого,

чаровинного узбережжя; але цей серпанок з ямочкою раптом здригався i я

розумiв, що Лолiта дальша вiд мене, нiж будь-коли.

Я тут затримуюсь на здриганнi й пiдкраданнях тiєї давно минулої ночi,

тому що маю намiр довести, що я нiколи не був i нiколи не мiг бути

брутальним мерзотником. Нiжна замрiяна область, по якiй я брiв, була

спадщиною поетiв, а не притулком розбiйникiв. Якби я дiстався мети, мiй

захват був би самим умлiванням: вiн би звiвся до внутрiшнього згоряння,

вологий жар якого вона ледве б вiдчула, навiть якщо б не спала. Однак я ще

сподiявся, що її поступово охопить таке повне помертвiння, що менi

поталанить утiшитись не тiльки самим мигтiнням її голизни. Так, помiж

пробними наближеннями й сум'яттям почуттiв, якi перетворювали її або на