Лоліта

голову обидвi перини - i свою й мою; кучерi були розпатланi, смуга блiдого

свiтла перетинала її верхнi хребцi.

Я скинув одяг i вбрався в пiжаму з тою фантастичною миттєвiстю, котру

береш на вiру, коли в кiнематографiчнiй сценцi виймається процес

перевдягання; i я вже поставив колiно на край лiжка, як раптом Лолiта

повернула голову й уп'ялась у мене крiзь смугасту тiнь.

Ба на таке-ось увiйшлий не чекав! Цiлий задум з пiгулькою-люлькою

(безецна справа, entre nous soit dit) мав на метi навiяти сон, такий мiцний,

що його цiлий полк не мiг би продерти, та ось, маєте, вона вперлась у мене,

й знеможено двигаючи язиком, називала мене Варварою! Уявна Варвара,

зодягнена в пiжаму, надто для неї тiсну, завмерла, виснучи над буркотливою

дiвчинкою. Повiльно, з якимсь безнадiйним зiтханням, Доллi вiдвернулась,

прийнявши свою попередню позицiю. Хвилини зо двi я стояв, напружений, бiля

краю, як той паризький кравець, на початку столiття, котрий пошивши собi

парашут, стояв, готуючись зiскочити з Ейфелевої вежi. Нарештi я вгромадився

на зоставлену менi вузьку частину постелi; обережно потягнув до себе кiнцi й

боки простирадл, збитих докупи на пiвдень вiд моїх камiнно-холодних п'ят;

Лолiта пiдвела голову й у мене втупилась.

Як я довiдався далi вiд прислужливого фармацевта, лiлова пiгулка не

належала навiть до великого та знаного роду барбiталових наркотикiв;