Лоліта

вони в мене вельми чутливi - й влучно шпурнувши його в приготований для

цього ресептакль, виплив у хол. Зручно спершись обома лiктями на край

конторки, я спитав у мiстера Полiжкiнса, чи вiн цiлком упевнений, що моя

дружина не телефонувала; i як щодо лiжка? Лiжкiнс вiдповiдав, що нi, не

дзвонила (покiйниця, звiсно, дзвонити не могла), i якщо ми зостанемось,

полiжко поставлять завтра. З-вiд великого велелюдного примiщення з надписом

над дверима "Мислива зала" лунав гомiн багатьох голосiв, що розважали чи то

над садiвництвом чи то над безсмертям душi. Iнша кiмната, пiд назвою

"Малинова", вся залита свiтлом, з лискучими стiльчиками й одним довгим

столом iз морсом i бiсквiтами, була ще порожньою, якщо не рахувати отеси

(зiв'ялої жiнки з характерною для отес склянистою усмiшкою й шарлоттиною

манерою говорити), котра, вся струмуючи, пiдiйшла до мене й поспиталась, чи

не пан Браддок я, тому що якщо так, мiс Борода мене допiру шукала. "От уже

iм'я для жiнки", зазначив я й неквапно вийшов.

Приливала й вiдливала моя райдужна кров. Я визначив чекати до половини

десятої. Вернувши в хол, я натрапив там на змiну: декiлька осiб, у

квiтчастому шовку або чорному сукнi, утворили окремi невеликi групи, й ельф

випадку потiшив мiй зiр чудовною дитиною лолiтчиних лiт, у платтi

лолiтчиного фасону, але бiлому, i з бiлою стрiчкою, що тримала її бiле

волосся. Вона не була надто гарненькою, та вона була нiмфеткою, i її голi,