Лоліта

Я все ще мав твердий намiр дотримуватись рiшення щадити її чистоту, дiючи

лише пiд сховом ночi над цiлком приспаною наркозом голявою крихiткою.

"Стриманiсть i благоговiння" - ось був мiй повсякчасний девiз. Я мав намiр

дотримуватись його, навiть якби цю чистоту (мiж iншим ґрунтовно розвiнчану

сучасною наукою) злегка попсувало яке-небудь дитяче еротичне переживання

(цiлком iмовiрно гомосексуального порядку) в цьому її мерзотному таборi.

Звичайно, через старомоднi європейськi навички я, Жан-Жак Гумберт, взяв на

вiру, коли вперше її побачив два з половиною мiсяцi тому, що вона така

непорочна, як належить бути за шаблоном "нормальнiй дитинi" з самої тiєї

пори, коли скiнчився незабутнiй античний свiт з його захоплюючими звичками.

В нашу освiчену еру ми не оточенi маленькими рабами, нiжними квiточками, якi

можна було зiрвати в передпокої лазнi, як робилось у днi Риму; i ми не

наслiдуємо приклад величного Сходу в ще бiльш рознiженi часи й не пестимо

спереду й iззаду прислужливих дiтей, помiж бараниною й рожевим шербетом. Вся

рiч у тiм, що стара ланка, яка з'єднувала дорослий свiт iз свiтом дитячим,

тепер постала роздiленою новими звичаями та законами. Хоч я i цiкавився

певний час психiатрiєю та громадським доглядом, я суттю майже нiчого не знав

про дiтей. Бо все-таки Лолiтi було тiльки дванадцять рокiв, i якi б я

поправки не робив на середовище й епоху (навiть беручи до уваги

розгнузданiсть американських дiтей шкiльного вiку), менi здавалось, що