Лоліта

нiй не було крiм однiєї шкарпетки, та браслета з брелоками; вона лежала

розкинувшись там, де її звалило моє чарiвне вариво; в однiй ручцi була ще

затиснута оксамитова стрiчка, знята з волосся; її мiдяне брунатне тiло, з

бiлим негативом коротенького купального трико, вiдбитого на засмазi,

показувало менi свої блiдi молодi сосцi; в рожевому свiтлi жарiвки єдвабно

полискував перший пух на гладенькому пагорку. Великий ключ зi смуглим

горiховим тягарцем був у моїй кишенi.

Я блукав рiзними залами, осяяний зсередини, мрячний ззовнi; бо обличчя

жадання завше є мрячне; жадання нiколи не є доконечно впевненим - навiть i

тодi коли нiжна жертва замкнена в твоїй фортецi - що який-небудь диявол -

конкурент або - впливовий божок не пнеться скасувати приготоване для тебе

свято. Висловлюючись повсякденною мовою, треба було хильнути, та бару не

трапилось у цьому старому шанобному готелi, повному зопрiлих фiлiстерiв i

стилiзованих речей.

Мене поринуло в чоловiчу вбиральню. Вiдвiдувач, що залишав її, в

клерикально-чорному строї, з душею, comme on dit, навстiж, перевiряв гульфик

(жест, який вiденський мудрець пояснює бажанням поглянути, чи все взято)

спитав мене, як менi сподобалась лекцiя пастора Пара, й подивився зi

здивуванням, коли я (Сигiзмунд Другий) сказав, що Пар - хлопак на ять, по

чому я зiм'яв у жмутик паперову серветку, якою витирав кiнчики пальцiв -