Лоліта

частину якого вона негайно додала до свого торту), я витягнув з кишенi

бульку, що мiстила ТАТОВI Пiгулi. Вдивляючись нинi в блiду немiч цих фресок,

в цю дивну, моторошну мить, можу пояснити свою тодiшню поведiнку тiльки

механiчною дiєю безповiтряного простору, притаманного снам, у якому

обертається ушкоджений розум; ба в ту мить усе менi ввижалось суцiльно

простим та неминучим. Я оглянув залу, впевнився, що останнiй серед обiднiх

пiшов, вiдкупорив бульку, i з величезним зимнокров'ям нахилив його над

долонею. Я не раз прорепетирував перед дзеркалом цей жест, яким швидко

пiдносиш порожню жменю до рота й вiдправляєш у нього неiснуючу пiгулку. Як я

i сподiвався, вона накинулась на бульку з великими, надливо-барвними

капсулями, начиненими дурманом Сплячої Красунi.

"Синенькi!" скрикнула вона, "лiлово-синенькi. З чого їх зроблено?"

"З лiтнього неба", вiдповiв я, "зi слив, зi смокв, iз виноградної кровi

царiв!"

"Нi, серйозно... Будь ласка!"

"Ах, це просто Фiалкапсулi. Вiтамiн Iкс. Робить тебе дужим, як бик-с

альбо штик-с. Волiєш скуштувати?"

Лолiта простягнула руку, енергiйно киваючи.

Я сподiвався, що зiлля дiятиме швидко. Воно подiяло блискавично. Позаду

був довгий день, вранцi вона каталася човном з Варварою (сестра котрої