Лоліта

скоро, пiдпавши пiд плавний чар добре спланованого закруту, ми крiзь iмлу

розгледiли дiамантове мигтiння вогнiв, далi - нiчний блиск озера, й ось вiн

став проти нас, дивно й невiдворотно, пiд примарними деревами, нагорi, де

кiнчався посипаний жорствою в'їзд - бiлий чертог Зачарованих Мисливцiв!

Спочатку здалось, що запаркованi автомобiлi, прилаштованi рядком, як

бiля корита свинi, затуляють доступ; та раптом, немов чародiйно, поважних

розмiрiв вiдкрите авто, лиснiюче вишневим блиском пiд освiтленим вогнями

дощем, заворушилось - енергiйно позадкувало пiд кермом кремезного пана - й

ми вдячно слизнули в утворену пройму. Я зразу ж докорив своїй квапливостi,

помiтивши, що мiй попередник тепер скористався чимось на кшталт гаражику,

пiд дашком якого було достатнє мiсце й для другого воза; та моя

нетерплячiсть не дозволила менi вчинити як вiн.

"Оце шик!" зазначила моя вульгарна краля, щулячись на лiпний фасад.

Вона вилiзла з авта на шелест мрячного дощу i рвучко дитячою ручкою

обсмикнула плаття, застрягле межи персиковими щiчками - перефразуючи Роберта

Браунiнга. При свiтлi, що обливало фронтон, сахалися й гойдались на бiлих

колонах збiльшенi силуети каштанового листя. Я вiдiмкнув багажник. Сивий

горбань маврин в доволi приблизнiй лiвреї поклав на вiзок нашi валiзи й

повiльно покотив їх у хол. Хол був сповнений старих дам i священикiв. Лолiта

сiла навпочiпки, щоб обсипати ласками бiлопикого, в синiх ластовинках, з