Лоліта

"Тому що гранична швидкiсть в цьому безглуздому штатi є лише п'ятдесят

миль на годину, а ми - нi, нi, не сповiльняй, ти теж глуп як дуб. Вiн тепер

далеко".

"Перед нами ще лежить довгий перегiн", сказав я, "i я б хотiв бути там

до пiтьми. Так що веди себе як чемна дiвчинка".

"Капосна, капосна дiвчинка", затишно проказала Ло. "Неповнолiтня

делiквенточка, попри прямоту й симпатичнiсть. А свiтло було червоним. Я

нiколи не бачила такої їзди".

Ми мовчазно прокотили повз мовчазне городисько.

"От би мама розлютилась, якби дiзналась, що я й ти коханцi."

"Господи, Лолiто, хiба можна казати такi речi?"

"Та ми дiйсно є коханцi, правда?"

"Аж нiяк. Погода щось iзнову псується. Чи не бажаєш ти менi розповiсти

про цi твої маленькi витiвки в таборi".

"Ти якось дуже книжково висловлюєшся, любий татусю".

"А тебе легко ошелешити?"

"Нi, говори".

"Настiйливо прошу вiдповiсти".

"Давай зупинимось на тихiй боковiй стежцi, й я тобi розповiм".

"Ло, я серйозно прошу тебе не пустувати. Ну?"