Лоліта

круглим комiром фасону "учень рiзника". Рiзника Гумберта.

Є щось мiтичне, чаклунське в оцих великих крамницях, де, якщо вiрити

об'явам, конторська дiвчина може вбратись для всякої нагоди дня - вiд

ранкового приходу на службу до вечiрнього виходу з кавалером, i де її

сестричка може замилуватись вовняним светром, мрiючи про той день, коли

вона, вдягнувши його до школи, змусить битись серця вiдсталих гiмназистiв.

Пластиковi манекени в натуральну довжину, що зображали кирпатих дiтей iз

бежевими, оливковими, буро-веснянковими личками фавенят, напливали на мене з

усiх бокiв. Я раптом помiтив, що я єдиний покупець в цьому доволi таємничому

мiсцi, де я рухався, як риба в зеленуватому акварiумi. Я чуяв, що дивнi

думки впадають на розум млосним кралям, супроводжуючiм мене вiд прилавка до

прилавка, вiд пiдводної скелi до заростiв морських рослин, i вiдбиранi мною

ремiнцi та браслетики падали, здавалось, з русалкових рук у прозору воду.

Нарештi, я купив грацiйну валiзу, звелiв покласти в неї всi мої покупки й

вiдправився до ближчої харчевнi, вельми задоволений проведеним днем.

Якимсь чином у зв'язку з цим тихим поетичним свiтом добiрних товарiв

спав менi на згадку готель зi знадливою назвою "Спочин зачарованих

мисливцiв", який спом'янула Шарлотта незадовго до мого розкрiпачення. З-вiд

путiвника я з'ясував, що вiн розташований в Брайслaндi - вiдлюдному мiстечку

за чотири години їзди вiд лолiтчиного табору. Я мiг би подзвонити, та