Лоліта

кiлька футiв) автомобiль Бiелiв у ту мить, коли вона бiгла через дорогу, щоб

кинути три листи в поштову скриньку, яка була на краю дiлянки мiс Вiзавi. Цi

листи пiдняла й передала менi гарненька дiвчинка в брудному рожевому

платтячку, i я перетворив їх на шмаття, роздерши в кишенi штанiв.

Три лiкарi та подружжя Фарло незабаром прибули до мiсця подiї й почали

порядкувати. Вдiвець, людина, надiлена неабиякою самовладою, не ридав i не

рвався. Вiн нiби трохи похитувався, це правда; та вiн розтуляв вуста тiльки

на те, щоб повiдомляти тi свiдчення й давати тi роз'яснення, якi були

безумовно необхiднi в зв'язку з упiзнанням, оглядом i вiдвозом покiйницi,

тiм'я котрої являло собою кашу з кiсток, мозку, бронзуватого волосся й

кровi. Сонце було ще слiпучим, коли друзi, добрий Джон, заплакана Джоана,

поклали вдiвця у лiжко в Доллi в кiмнатi; самi ж, щоб бути поблизу,

влаштувалися в спальнi Гумбертiв на нiч - котру не знаю, чи добродiйно

провели, як вимагала врочистiсть нагоди.

Не бачу причини сповiльнятись - у цiй дуже спецiальнiй працi - на

передпохоронних формальностях, якi вимагали уваги вiд мене, й на самому

похоронi не менш скромному, нiж не так далеке весiлля; та декiлька епiзодiв,

якi стосуються тих чотирьох-п'яти днiв, таки слiд вiдзначити.

У першу нiч мого вдовування я був такий п'яний, що спав так само мiцно,

як те дитя, яке було спало в цьому лiжку. Наступного ранку я насампочаток