Лоліта

дверi вiтальнi, тепер ледь прочиненi, так що я не мiг просунути лiктя,

сказав: "Я приготував тобi скотч".

Вона не вiдгукнулась, навiжена курва, i я поставив склянки на буфет

бiля телефону, який наразi задзвонив.

"Говорить Леслi - Леслi омсон", сказав Леслi омсон, той самий, котрий

полюбляв купатись на свiтанку: "Мiсiс Гумберт, сер, потрапила пiд авто, i

вам би краще прийти найхутчiш".

Я вiдповiв - можливо не без обурення - що моя дружина цiла й

неушкоджена, й усе ще тримаючи слухавку, поштовхом вiдмахнув дверi й сказав:

"Ось вiн тут, Шарлотто, говорить, що тебе вбили".

Та жодної Шарлотти в вiтальнi не було.

23.

Я вибiг назовнi. Iнший бiк крутої нашої вулички являв собою незвичайне

видовище. На пологий газон мiс Вiзавi вз'їхав великий, чорний, глянсовий

Пакар, круто завернувши туди через панель (на якiй горбився зронений

картатий плед), i стояв там, полискуючи на сонцi, з розкритими наче крила

дверками та з колесами, глибоко втореними в букс. Правобiч вiд воза, на

акуратнiй муравi схилу, сивоусий старець, вельми пристойно вбраний (сiрий

двобортовий костюм, краватка метеликом в бiлу горошину), лежав горiлиць,

здвинувши довгi ноги, наче воскова фiгура росту звичайного мерця. Менi треба