Лоліта

Акуратно поклавши вiдкриту книжку на полишене нею мiсце (книжка

спробувала зайтися в хвилеподiбному русi, та всунутий олiвець зупинив

гортання сторiнок), я перевiрив, чи в безпецi ключ; вiн покоївся в доволi

незатишному мiсцi, а саме пiд старою, але коштовною безпечною бритвою, яку я

вживав, поки жiнка не придбала менi iншу, кращу й дешевшу. Треба б спитати:

Чи надiйно захований ключ пiд цiєю бритвою, в бархатному футлярi? Футляр

лежав у скринi, де я зберiгав дiловi папери. Чи можна влаштувати безпечнiше?

Як дивно, що важко що-небудь сховати - зокрема коли жiнка те й робить, що

пересуває речi.

22.

Наскiльки пригадую, минув рiвно тиждень з нашого останнього купання,

коли полуднева пошта принесла вiдповiдь вiд другої мiс Фален. Вона писала,

що тiльки-но вернулась в пансiонат Св. Алгебри, з похорон сестри: "Евфiмiя

суттю нiколи не подужала пiсля полому стегна". Що ж стосується дочки панi

Гумберт, вона честиво повiдомила, що для вступу цього року вже запiзно, та

що вона (здравствуюча Фален) майже не має сумнiву, що може прийняти її до

школи, якщо пан та панi Гумберт привезуть Долорес у сiчнi. Райський

перепочинок!

Наступного дня, по снiданку я завiтав до "нашого" лiкаря, симпатичного

невiгласа, чиє вправне обходження з хворими й повна довiра до двох-трьох