Лоліта

Як тобi добре вiдомо, я нiчим окрiм найсумнiших споминiв не пов'язаний зi

Старим, i вельми зогнилим, Свiтом. Жодна кольорова об'ява в твоїх журналах

цього не перемiнить"...

"Та любчику мiй", сказала Шарлотта, "я ж бо -".

"Нi, стривай. Це - дрiбниця, частка; я, власне, кажу в ширшому сенсi.

Коли тобi заманулось, щоб я збавляв цiлi днi, смалячись на озерi, замiсть

того, щоб займатись своєю працею, я охоче пiдкорився й постав ради тебе

представником бронзової молодi, замiсть того щоб зостатись лiтературознавцем

i ... нi, скажiмо, педагогом. Коли ти мене ведеш на бридж до милiших Фарло,

я сумирно чвалаю за тобою. Нi, будь ласка, пожди. Коли ти декоруєш свiй дiм,

я не заважаю твоїм задумкам. Коли ти вирiшуєш - ну, вирiшуєш усякi там речi,

я можу бути проти, цiлком проти - або, скажiмо, почасти; та я мовчу. Я

iгнорую окремi випадки, та не можу iгнорувати загальний принцип. Я люблю,

щоб ти мною командувала, та всяка гра має свої правила. Нi, я не серджусь. Я

зовсiм не серджусь. Припини це робити. Але я презентую половину сiмейного

вогнища, та маю власний, невеликий, але розбiрливий голос".

Вона перейшла мiж тим до мого краю столу й, упавши на колiна, повiльно,

проте настiйливо трусила головою й перебирала плеканими нiгтями по моїх

штанах. Сказала, що їй i на думку не спадало, що можу так думати. Сказала,

що я її божество i володар. Сказала, що Луїза вже пiшла, й ми можемо негайно