Лоліта

Костур), дивлячись бiльше на вiконне скло, нiж крiзь нього, й барабанячи по

ньому гострими, кармiновими, мигдалеподiбними нiгтями.

Двi хвилини по тому (на Кролику чи Купаннi) вона пiдiйшла до мого

крiсла й опустилась, важелезним крупом з шотландської вовни, на поруччя,

вiйнувши в мене запахом тих же самих парфумiв, якi уживала моя перша

дружина. "Чи не волiла б ваша яснiсть провести осiнь ось тут?" спитала вона,

вказуючи мiзинцем на нудьгавий осiннiй пейзаж в одному зi схiдних штатiв.

"Навiщо?" (карбовано й повiльно). Вона знизала плечима. (Ймовiрно, Гарольд

любив брати вiдпустку о цiй порi. Мисливський сезон. Бабине лiто. Умовний

рефлекс з її боку).

"Менi здається, я знаю де це", сказала вона, все ще вказуючи мiзинцем.

"Пам'ятаю, там є готель з романтичною назвою: "Спочин зачарованих

мисливцiв". Годують там божественно. Й нiхто нiкому не заважає".

Вона потерлась щокою об мою скроню. Валечку я вiд цього вiдучив за

раз-два.

"Чи не хочеш ти щось особливе до обiду, мiй любий. Пiзнiше завiтають

Джон та Джоана".

Я гмикнув. Вона поцiлувала мене в нижню губу й, весело сказавши, що

приготує торт (з тих часiв, коли я ще був на пожильцях, збереглась легенда,

що я в захватi вiд її тортiв), залишила мене лайдакувати.