Лоліта

вивiльнила бретельки й лягла навзнак, щоб дати промiнню поласувати її

спиною. Сказала, що кохає мене. Глибоко зiтхнула, простягла руку до

близького халата й намацала в кишенi пачку цигарок. Перейшла в сидячий стан,

закурила. Вивчила своє праве плече. Нагородила мене, вiдкривши димного рота,

ґрунтовним поцiлунком. Раптом позаду вiд нас з-пiд кущiв покотились пiщаним

схилом три камiнцi.

"От лихi очi, мерзотнi цi дiти", проговорила Шарлотта, пiдтримуючи на

грудях об'ємистий чорний лiфчик i повертаючись знову навзнак. "Менi

доведеться поговорити про це з Петром Крестовським".

На виходi стежки пролунав шурхiт, звуки крокiв, i з'явилась Джоана

Фарло з мольбертом та iншим приладдям.

"Ти налякала нас", сказала Шарлотта. Джоана пояснила, що була там понад

схилом, у сховку зеленi, й звiдти "шпигувала за природою" (шпигунiв за

звичай розстрiлюють), старалась домалювати пейзаж - та нiчого мовляв не

вийшло, таланту забракло (то була суцiльна правда).

"А ви, Гумберте, ви коли-небудь пробували малювати?"

Шарлотта, яка трохи ревнувала мене до Джоани, спитала, чи прийде Джон?

Так, прийде. Вiн збирався снiдати сьогоднi вдома. Привiз її по дорозi в

Паркiнгтон, i скоро вже пiдбере. Який прекрасний ранок! Вона завжди почувала

себе зрадницею по вiдношенню до Мелампiя та Кавали, коли залишала їх