Лоліта

зi мною, перш нiж посилати їй цукерки".

20.

За кiлька миль вiд Рамзделя було в лiсi озеро - так зване Очкове озеро

(вже згадане мною); ми туди їздили щодня протягом одного надмiру спекотного

тижня наприкiнцi липня. Я тепер змушений зобразити з доволi марудними

подробицями останнє наше спiльне купання там, якось у вiвторок, тропiчним

ранком.

Залишивши вiз в спецiально вiдведеному для цього мiсцi, неподалiк вiд

шосе, ми просувались до озера стежкою, прокладеною крiзь сосновий лiс, коли

Шарлотта сказала, що Джоана Фарло, в гоньбi за рiдкiсними свiтловими

ефектами (Джоана належала до старої школи живопису) в недiлю бачила, як

Леслi омсон купався "в чому мати народила" (як поглузував Джон), о п'ятiй

годинi ранку.

"Вода", сказав я, "мабуть була прехолодною".

"Не в цьому суть справи", вiдказала логiчна, хоча й приречена горличка.

"Вiн, бачиш-бо, недоумкуватий. Та признаюсь", - продовжувала вона (з тiєю

притаманною їй ретельнiстю фразування, яка вже починала дiяти на моє

здоров'я), "я конче вiдчуваю, що наша Луїза закохана в цього кретина".

Вiдчувати. "Ми вiдчуваємо, що Доллi вчиться не так добре, як могла

би..." та iнше (зi старого шкiльного вiдгуку).