Лоліта

до замiжжя Беккер, пiдкреслила наступнi епiтети, десять з чотирнадцяти (в

рубрицi "характер дитини"): агресивний, буйний, млявий, негативiстичний

(пiдкреслено двiчi!), недовiрливий, нетерплячий, перебiрливий, пронозливий,

дратiвливий, похмурий. Вона не звернула жодної уваги на решту з тридцяти

прикметникiв, серед яких були такi як "веселий", "злагiдний", "енергiйний"

тощо. Це було просто нестерпно! З лютiстю, яку iншого разу я нiколи не

примiчав у м'якiй натурi моєї люблячої дружини, вона атакувала й обертала на

втечу всiлякi маленькi приналежностi Лолiти, якi забирались в рiзнi кути

дому й там завмирали, як загiпнотизованi зайчата. Моїй благовiрнiй не могло

й наснитись, що одного разу, недiльного ранку, коли шлунковий розлад (що

стався внаслiдок моїх спроб покращити її соуси) зашкодив менi пiти з нею до

церкви, я зрадив їй з однiєю з лолiтчиних бiлих шкарпеток. А що за безецне

ставлення до листiв моєї квiтоньки, моєї ясочки!

"Любi Мамочко та Гумочко,

Сподiюсь, ви здоровi. Дуже дякую за цукерки. Я (викреслено i написано

знову) я загубила моє нове светро в лiсi. Останнiм часом погода була свiжою.

Менi дуже тут.

Любляча вас Доллi"

"Яка ж бо дурепа", сказала панi Гумберт, "пропустила слово пiсля

"дуже". Це светро було з чистої вовни. Та я, знаєш, просила б тебе радитись