Лоліта

вишуканi дами, як то п-нi Шерiдан, п-нi Мак-Крiстал, панi Найт та iншi,

якось рiдко заглядали до моєї зневаженої свiтом Шарлотти. Єдине з ким у неї

склались iстинно дружнi взаємини, позбавленi й заднiх думок i практичних

задумiв, це подружжя на прiзвище Фарло, яке повернулося з дiлової подорожi в

Чилi як раз у час, щоб бути присутнiми на нашому весiллi, разом iз

Чатфiльдами, подружжям Мак-Ку й деякими iншими (та не з панi Лахмiтницею або

з iще бундючнiшою панi Тальбот). Джон Фарло був похилого вiку, спокiйний,

спокiйно-атлетичний, спокiйно-щасливий гендляр спортивними товарами, з

конторою в Паркiнгтонi, за сорок миль вiд нас; це вiн надав менi амунiцiю

для горезвiсного Кольта й навчив ним користуватись (якось пiд час недiльної

прогулянки в приозерному борi); вiн також був "почасти адвокатом" (як сам

казав з усмiхом) i свого часу впорядкував деякi Шарлоттинi справи. Джоана,

його молодява дружина, яка була йому двоюрiдною сестрою, довгонога дама, в

окулярах, з розкосою оправою; в неї були два палевих бульдоги, двi гострi

грудки й великий червоний рот. Вона писала пейзажi й портрети - живо

пам'ятаю, як за келишком коктейлю менi випало нахвалити зроблений нею

портрет маленької племiнницi, Розалiни Грац, грацiйної, рожевої красунi в

герл-скаутському строї (берет зеленої вовни, зелений в'язаний пасок, чудовнi

кучерi по плечi), й Джон витяг з рота люльку й сказав, шкода, що Доллi (моя

Доллiта) та Розалiна так недружньо ставляться одна до одної в школi;