Лоліта

практичною й гомiнливою. До цього ж, я встановив, що хоча вона не могла

стримати нi поривiв серця в повсякденному життi, анi крикiв на ложi кохання,

вона була жiнкою з принципами. Як тiльки вона стала бiльш або менш моєю

коханкою (не дивлячись на збуджувальнi засоби, її "нервовий, нетерплячий

cheri" - героїчний cheri, правду сказати - не уникнув деяких початкових

обтяжень, за якi вiн, утiм, уповнi її нагородив найпримхливiшим асортиментом

старосвiтських любощiв), люба Шарлотта вчинила менi допитаннячко стосовно

моїх взаємин з господом богом. Я мiг би вiдповiсти, що в цьому сенсi я був

вiльний вiд будь-яких упереджень; замiсть цього я сказав - вшановуючи

благiстне спiльне мiсце - що вiрю в одуховленiсть космосу. Розглядаючи

нiгтi, вона запитала ще, чи нема в моєму родi стороннього домiшку. Я

вiдповiв стрiчним питанням - чи схотiла б вона-таки вийти за мене, якби дiд

матерi мого батька виявився, скажiмо, арабом. Вона сказала, що це не мало б

жодного значення, та що якби вона коли-небудь довiдалась, що я не вiрю в

нашого християнського бога, вона б покiнчила з собою. Вона об'явила це так

урочисто, що я аж похолов. Тодi-то я збагнув, що вона жiнка з принципами.

О, вона була вкрай добропорядною мiщанкою! Промовляла "вибачте", якщо

випадало найменшiй вiдрижцi перебити її плавну мову, вимовляла в

англiйському envelope (конверт) перший склад у нiс на французький лад, i в

розмовi зi знайомою дамою називала мене "мiстер Гумберт". Я подумав, що вона