Скотоферма

Нарешті настав день, коли Сніжків проект визрів остаточно, і наступної неділі на Асамблеї було поставлено на голосування питання, будувати вітряка чи ні. Коли всі зібралися у великій клуні, перший підвівся Сніжок і, не звертаючи уваги на овець, які час од часу перебивали його меканням, виклав свої міркування на користь будівництва вітряка. Потім слово взяв Наполеон. Не підвищуючи голосу, він заявив, що будування вітряка — то казна-що і тільки останній йолоп може за це голосувати. Вся його промова тривала не більше, як півхвилини, після чого він одразу сів, демонстративно нехтуючи те враження, яке справила на присутніх його промова. Сніжок рвучко скочив на задні ноги і, гарикнувши на овець, які знову забекали, палко закликав усіх, хто був у клуні, негайно виходити й починати побудову вітряка. До того моменту противників у нього було приблизно стільки ж, як і прихильників, але тут красномовність Сніжка зробила чудо: його пропозиція пройшла одноголосно. Простими та яскравими словами він змалював, яким світлим і радісним стане життя на Скотофермі, коли ганебне ярмо рабської праці навіки спаде із їхніх карків. Його уява сягнула значно далі січкарні чи бурякорізки. Електрика, сказав він, примусить працювати віялки й косарки, жатки й снопов’язалки, вона оратиме й боронуватиме землю, не кажучи вже про те, що в кожнім стійлі буде своє освітлення, гаряча й холодна вода, електрокамін. Та в цю вмить підвівся Наполеон і, недобре зиркнувши на Сніжка, зненацька пронизливо хрокнув щось таке, чого досі жодна твариняча душа від нього і не чула.

Тут ізнадвору долинув шалений гавкіт, і дев’ять величезних собак у цяцькованих мідними шипами нашийниках майже одним скоком увірвалися до клуні. Вони кинулися прямо до Сніжка, котрий, відскочивши, насилу встиг уникнути їхніх вищирених зубів. За якусь мить він уже був за дверима, а за ним гналася вся зграя. Надто приголомшені й пойняті жахом, щоб промовити хоч слово, тварини з’юрмилися в дверях, витріщившись на те, що відбувалося на подвір’ї. Сніжок щодуху мчав довгим вигоном в напрямку проїжджого тракту. Він біг так швидко, як тільки може бігти кнур, але собачня вже висіла в нього на ратицях. Раптом він послизнувся, і, здавалося, тут йому й капець. Але він таки спромігся стати на рівні — і припустив іще швидше. Собаки не відставали. Один із них уже заніс свої страшенні щелепи над Сніжковим хвостом, але той вчасно висмикнув його, рвучко крутнувши вбік. Останній відчайдушний ривок, — і, коли від переслідувачів його відділяло хіба що кілька дюймів, Сніжок пірнув у дірку в живоплоті і — поминай, як звали!

Пройняті жахом від щойно побаченого, тварини мовчки повернулися до клуні. За хвилину туди ж прискакали й собаки. Спершу ніхто не міг збагнути, звідки взялися вони, ці люті монстри, та все з’ясувалося дуже швидко: це були ті самі цуценята, яких змалку забрав у матерів Наполеон, ним особисто й виховані. Щоправда, вони ще не досягли цілковитої зрілості, та вже й так були величезними лютими псами, що скоріше скидалися на вовків. Від Наполеона вони не відступали ні на крок. І, як зауважила решта тварин, коли собаки запобігали його ласки, то крутили хвостами точнісінько так само, як це робила Джоунсова собачня у дні його тиранії.

І от, у супроводі вірних йому собак, Наполеон піднявся на той поміст, де колись сидів сам Мер, виголошуючи свою історичну промову. Наполеон коротко повідомив, що відсьогодні ранкові недільні асамблеї взагалі скасовуються. В них відпала всяка потреба, пояснив він, це не що інше, як марнування дорогоцінного часу. Надалі всі питання організації виробничого процесу на фермі вирішуватиме на закритих засіданнях спеціальний комітет із свиней (Спецсвинком) на чолі з ним особисто. Постанови Спецсвинкому будуть у належний час доводитися до відома всієї тваринячої громади. А щодо ранкових щонедільних зібрань, то вони провадитимуться за новою програмою: врочисте підняття стягу, співання гімну «До бидла Англії» та визначення індивідуальних трудових завдань на наступний тиждень, без будь-яких непотрібних дебатів.

Незважаючи на загальний шок, що його викликало вигнання Сніжка, тварини відчули глибоке розчарування при цьому повідомленні. Деяким навіть закортіло виступити з протестом, та ніхто не спромігся знайти потрібних аргументів. Навіть Боксер — і той відчував неабияке збентеження. Він прищулив вуха, стряхнув кілька разів чубком й спробував навести лад у думках, та марно: потрібних слів так і не знайшлося. Тим часом дехто із свиноти виявився кмітливішим. Четверо підсвинків, що сиділи в першому ряду, пронизливим верещанням висловлюючи своє невдоволення, скочили на задні й заговорили всі одразу. Та в ту ж мить собаки, що оточували Наполеона, теж подали голос, що не віщувало нічого доброго: цього було досить, щоб підсвинки враз замовкли й хутенько посідали на свої місця. Потім і вівці вибухнули оглушливим меканням: «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько!», і це тривало щонайменше із чверть години, автоматично виключаючи саму можливість будь-якої подальшої дискусії.

Після всього Крикунець обійшов усю ферму — із метою розтлумачити всім, хто ще не розуміє, що то є — новий порядок речей.

— Товариші, — сухо промовив він, — я сподіваюся, що всі, хто проживає на нашій фермі оцінить самопожертву товариша Наполеона, який сам звалив на свій карк цей новий тягар. Глибоко помиляються ті із вас, котрі гадають, що керувати Скотофермою — то суцільна втіха. Якраз навпаки, — це велика й тяжка відповідальність. Глибока віра у те, що всі тварини — рівні, ось що визначає всі діла та помисли товариша Наполеона, і я не знаю нікого, хто б вірив у це глибше, ніж він сам. Він із радістю дозволив би кожному з вас жити власним розумом, керуватися власним почуттям. Та назвіть мені такого серед вас, товариші, — тільки чесно, хто був би гарантований від помилки, бо що тоді?! Як відіб’ється така помилка на всій нашій організації господарства, усій нашій фермі?! Уявімо на мить, що ви дали б одурити себе цьому авантюрнику Сніжку з його повітряними млинами, цьому всесвітньому пройді, що нині, як стало відомо, є звичайнісінький політичний злочинець..?

— Він пролив свою кров у Битві під Корівнею, — почувся чийсь голос. — У сміливості йому не відмовиш.

— Сміливість, — це ще не все, — заперечив Крикунець. — Цілковита відданість і загальний послух — ось що нині найголовніше! Що ж до Битви під Корівнею, то я вірю, товариші, настане час, коли ми всі побачимо, що роль Сніжка у нашій перемозі була грубо перебільшена. Дисципліна, товариші, залізна дисципліна, — ось гасло нинішнього моменту!

У третю неділю після вигнання Сніжка тварини з певним подивом почули із уст самого Наполеона, що план будівництва вітряка залишається в силі. Він не подав жодних пояснень з приводу зміни своєї попередньої позиції, а просто попередив тварин, що виконання цього додаткового завдання вимагатиме від усіх працювати краще; не виключено також, що доведеться зменшити щоденний кормовий раціон. Так чи інакше, але весь проект було розроблено до найменших деталей: як виявилося, останні три тижні над ним день і ніч працював Спецсвинком. Будівництво вітряка за цим удосконаленим проектом планувалося закінчити за два роки.

* * *

Того ж таки вечора Крикунець неофіційно пояснив тваринам, що насправді Наполеон ніколи не виступав проти будівництва вітряка, і проект, що його малював на підлозі інкубатора Сніжок, було викрадено із секретних паперів самого Наполеона. Інакше кажучи, вітряк — це задум тільки самого Наполеона.

— Тоді чому ж він так запекло виступав проти вітряка? — поцікавився був хтось із присутніх.

Крикунець лукаво примружився.

— Саме в цьому, товаришу, — пояснив він, — і полягала геніальність Наполеона. Товариш Наполеон лише у д а в а в, що він проти вітряка, бо насправді був лише проти Сніжка і за всяку ціну намагався позбутися його, бо краще за всіх інших знав, який то небезпечний тип. Тепер же, коли усунення Сніжка стало доконаним фактом, проект можна втілити в життя і без його втручання. Все це, товариші, називається т а к т и к а, — ворог знову сидітиме на наших шиях. Чи, може, серед вас є й такі, які хотіли б, щоб пан Джоунс повернувся?

І знову ніхто на всій фермі не знайшов, що заперечити. Певна річ, жодна твариняча душа не хотіла, щоб на ферму повернувся пан Джоунс, а якщо ранкові недільні асамблеї могли сприяти його поверненню, то до біса такі асамблеї! Боксер, у якого, нарешті, стало часу добре подумати, висловив почуття всієї громади такими словами: «Якщо так сказав товариш Наполеон, то інакше воно й бути не може». І тут же, на додаток до свого улюбленого гасла «Надалі я працюватиму ще краще!», він уперше промовив іще одну фразу, яка відразу стала крилатою: «Наполеон завжди правий!»

Тут якраз потеплішало, прийшла пора оранки. Хлів, у якому Сніжок викреслював свій проект вітряка, було наглухо зачинено, й пішла навіть чутка, що всі малюнки стерто з підлоги. Тепер щонеділі о десятій годині ранку всі сходилися до великої клуні, де одержували трудові завдання на наступний тиждень. Із могили Мера дістали його голову, від якої залишився самий лише голий череп, і поклали на пеньок поблизу флагштока з трофейною рушницею. Після підняття стягу всі мали строєм проходити повз Мерів череп, висловлюючи в такий спосіб пошану небіжчикові Зайшовши до клуні, вже не сідали всі разом, як це водилося раніше. Наполеон, Крикунець і ще один кастрат на ім’я Коротун, котрий мав неабиякий хист до складання віршів та пісень, займали передню частину помосту; дев’ять собак, розсівшись півколом, затуляли їх від залу; задню частину помосту займала родова свинота. Всі інші тварини розташовувались нижче помосту, навпроти президії. Крикунець, як і годиться, по-військовому повторив кілька разів підряд «тактика, тактика, тактика», пильно озираючи присутніх і жваво крутячи хвостиком туди й сюди.

Правду кажучи, тварини не зовсім добре второпали, що означає слово «тактика», але Крикунець промовляв його так переконливо, а троє псів, котрі на той час випадково супроводжували його, гарчали так нелюб’язно, що у жодного із присутніх не виявилося жодних додаткових запитань.

Увесь той рік тварини працювали, як прокляті, хоча ніколи ще не почувалися щасливішими: не було таких труднощів, які б їх спинили, не було таких жертв, на які б вони не пішли, бо знали, що трудяться заради власного блага і блага своїх дітей, а не задля купки якихось двоногих ледарів та крадіїв.