Повелителі мечів

Дівочий рожевий язичок облизав пухкі губки. Старечі очі блиснули лиховісним світлом.

- Я дарую тобі те, що колись належало всемогутнім Богам. Кажуть, вони билися на смерть.

Шуль розв’язав маленький мішечок. Він вийняв з нього якийсь предмет, поклав його на долоню і простягнув Коруму. Кілька дорогоцінних

каменів, незрозумілим чином скріплених разом, переливалися всіма кольорами веселки.

- Як красиво! - Мимоволі вигукнув Корум. - Але я…

- Почекай.

Шуль витрусив другий мішечок прямо на кришку скрині, яка закрилася сама собою, підняв випалу річ і показав її Корумові.

У вадагського принца перехопило подих. Йому здалося, що він бачить рукавичку на Шестипалу руку з одним великим і двома вказівними

пальцями.

Рукавичка була всипана чорними коштовними каменями дивовижної огранки.

- Навіщо мені рукавичка? - Запитав Корум. - Вона на ліву руку і для шести пальців. У мене їх п’ять, і до того ж немає лівої руки.

- Це не рукавичка. Це - одна з чотирьох рук Кулла. Якщо вірити легенді, її відрубав його брат, Рінн…

- Твої жарти мені не подобаються, чаклун. Від них погано пахне. Ти знову втрачаєш час…

- Раджу тобі скоріше звикнути до того, що ти називаєш моїми жартами.

- Не бачу сенсу.

- Замість твого правого ока я дарую тобі око Рінна. Замість лівої руки руку Кулла. До горла Корума підступила нудота.

- Я не колекціоную тлінні останки небіжчиків! Я думав, ти повернеш мені звичайні руку і око! Ти обдурив мене, чаклун!

- Дурниці! Хіба ти не розумієш, що я даю тобі можливість отримати такі сили, які не снилися ні мабденам, ні древнім расам? Перед тобою відкриються горизонти, про які можна тільки мріяти! Око Рінна бачить сфери простору-часу, недоступні жодному смертному, а рука Кулла може наказати істотам невідомих світів прийти тобі на допомогу. Невже ти думав, що я пошлю в лігво Валета Мечів беззахисного вадага?

- Як великі ті сили, про які ти казав? - Дівчина знизала ніжними плічками.

- Звідки мені знати? Я ними не користувався.