Повелителі мечів

- Серце Валета Мечів, магістр Корум.

- Ти вимагаєш, щоб я вбив Бога і…

- Ти нічого не розумієш в суті Богів. Якщо ти уб’єш Валета, навіть я не візьмуся передбачити, що станеться. На щастя, він не

зберігає серце в своїх грудях. Воно знаходиться в місці куди більш важкодоступному. Валет Мечів сховав його на нашому вимірі, а свій

мозок - на іншому… і так далі. Хіба ти не розумієш, що Боги повинні оберігати себе від випадковостей?

Корум зітхнув.

- Тобі доведеться багато що пояснити мені. А зараз звільни Раліну, якщо хочеш, щоб я погодився виконати твоє доручення.

- Ти надзвичайно упертий, магістр Корум!

- Якщо я - єдиний, хто може допомогти тобі стати великим Богом, принц Шуль, я можу дозволити собі бути впертим.

Ніжні губи зігнулися в презирливій посмішці, яка дуже нагадувала мабденську.

- Я радий, що ти не безсмертний, магістр Корум. Твою зарозумілість мені доведеться терпіти років двісті, не більше. Ну, добре. Я

покажу тобі Раліну. Я доведу, що вона жива і знаходиться в безпеці. Але я не відпущу її на свободу.

Вона залишиться тут, зі мною, і я віддам її тобі тільки тоді, коли ти вручиш мені серце Валета Мечів.

- Навіщо тобі його серце?

- Коли воно буде в моїх руках, я зможу укласти з Валетом дуже вигідний договір.

- Може, ти й честолюбний, як Бог, але замашки у тебе, як у торгаша, Шуль.

- Принц Шуль. Твої образи мене не чіпають. А зараз…

***

Шуль зник. На тому місці, де він стояв, виникла молочно-зелена хмара, в якій поступово почала проявлятися картина. Корум побачив

корабель-привид, каюту маркграфа і його скелет, який ніжно обіймає Раліну у плоті і крові.