Повелителі мечів

Маркграфиня кричала від жаху, але була не в силах чинити опір.

- Ти сказав, що вона в безпеці! - Вигукнув Корум. -Шуль! Ти обіцяв!

- Чим же я порушив свою обіцянку? Яка небезпека може загрожувати їй в ліжку власного чоловіка? - Пролунав у відповідь знущальний

голос.

- Негайно звільни її, Шуль!

Хмара розсіялася. Тремтяча Раліна, важко дихаючи, стояла біля кам’яної лави.

- Корум?

Він підбіг до неї, спробував обняти її, але вона злякано відсахнулася.

- Ти - Корум чи примара? Я уклала договір, щоб врятувати Корума…

- Я - Корум, Раліна. І я теж уклав договір, щоб врятувати тебе.

- Я ніколи не думала, що це буде так страшно. Я не розуміла всіх умов договору. Він ледь не…

- Мертві теж бажають отримувати задоволення, пані Раліна.

Поруч з ними прямо в повітрі виникло мавпоподібне створіння в зелених штанях і куртці. Побачивши здивування Корума, воно радісно

усміхнулося.

- У моєму розпорядженні є декілька тіл. Якщо мені не зраджує пам’ять, це - належало одному з предків надрагів.

- Хто це, Корум? - Раліна затряслася від страху і притиснулася до нього. Від її шкіри пахло вогкістю.

- Шуль-ан-Джайван, який стверджує, що він - Бог. За його наказом утопленики відповіли на твоє заклинання. Я погодився виконати одне

його доручення, а він обіцяв, що ти будеш жити тут в цілковитій безпеці, поки я не повернуся. Потім ми підемо звідси разом, Раліна.

- Але чому він наказав?..

- Мені потрібен був твій коханець, а не ти, - роздратовано відповів Шуль. Зараз, коли я порушив обіцянку, дану твоєму чоловікові, я