Повелителі мечів

- У такому разі я добровільно віддаю тобі ключ до свободи. Твоя рука, Втрачений Бог, не принесла мені нічого, крім душевних мук.

Візьми її.

- Дурень! - Вигукнув Джері. - Хіба ти не чув, що… - Голос його віддалився. А Коруму на мить здалося, що він знову лежить на дошці

тортур.

Від нестерпного болю, які прокололи руку і очі, він закричав. Червона пелена туману застелила йому мозок; наче здалеку долинули до

нього слова Джері, -… вони дотримують тільки клятву вірності, яку дали один одному!

- Я… - Корум доторкнувся до більма на правому оці, подивився на обрубок лівої руки, -… знову… каліка…

- А я завершений, - пролунав дивний голос Кулла. Втрачений Бог зіскочив з п’єдесталу і з насолодою потягнувся. Дорогоцінні камені на

його тілі, так само, як око Рінна, яке він тримав у руці, спалахнули різнокольоровими вогнями, Завершений і вільний! Скоро, брат, ми

знову будемо блукати по неосяжному Всесвіту, захоплюючись її різноманітністю, віддаючись радості і веселощам! Крім нас з тобою, немає

не світлі нікого, хто пізнав би справжнє щастя! Я повинен знайти тебе, брат!

- Ти погодився на мою умову! - Вигукнув Корум. - Ти поклявся допомогти мені, Кулл!

- Смертний, я не виконую нічиїх умов, не корюся ніяким законам, не дотримую клятв, крім тієї, про яку ти вже чув. Мені байдужі

Закон, Хаос, Космічна Рівновага. Кулл і Рінн існують тільки заради любові до існування, і їх не цікавлять ілюзорні битви неосвічених

людей і ще більш неосвічених богів. Та чи знаєш ти, що ви сильніші цих жалюгідних створінь, породжених вашими власними страхами? Невже

ти досі нічого не зрозумів?

- Ні. Ти повинен виконати свою обіцянку.

- Зараз я відправлюся на пошуки брата, і підкину йому око. Рінн знайде його і теж стане вільний.

- Кулл! Ти багато чим мені зобов’язаний!

- Зобов’язаний? З чого ти взяв? Я визнаю одне зобов’язання: слідувати нашими з Рінном бажаннями.