Повелителі мечів

- Якби не я, ти не знайшов би свободи.

- Якби не я, ти давно був би мертвий. Де твоя подяка, смертний?

- Боги весь час використовували мене в своїх цілях. Мені набридло бути пішаком у руках Хаосу, Закону, а тепер - Кулла. Принаймні

Повелителі Закону визнавали, що могутність до чогось зобов’язує. А ти не кращий Володарів Хаосу.

- Неправда! Ми з Рінном нікому не завдаємо шкоди! Що за задоволення вершити долі людей? Ви граєте в дурні ігри Закону та Хаосу, і

вам подобається, що вас використовують, тому що ви не бажаєте відповідати за свої вчинки самі і з радістю покладаєте всю

відповідальність за них на вигаданих вами богів. Викинь з голови і Закон, і Хаос, і мене заодно. Так тобі буде легше жити на світі.

- Тим не менше ти не можеш заперечувати, що використовував мене в своїх цілях.

Кулл підняв руку, дістав з повітря спис з багатьма загостреними наконечниками, і кинув його в небо. Потім він недбало махнув рукою, і спис зник.

- Я користуюся різними предметами, - наприклад, зброєю, - але у мене немає перед ними зобов’язань. А коли вони перестають бути мені

потрібними, я про них забуваю.

- Ти несправедливий.

- Несправедливий? - Кулл розсміявся. - Що таке справедливість?

Корум мало не кинувся на Втраченого Бога, але Джері утримав його і, звернувшись до Кулла, спокійно запитавши:

- Коли собака приносить тобі здобич, ти кидаєш їй кістку? Якщо ні, вона швидко тебе забуде.

Кулл різко повернувся на чотирьох ногах, і його очі з дорогоцінних каменів грізно блиснули.

- Собак багато.

- Я безсмертний, - сказав вічний мандрівник. - І відтепер я покладу собі в обов’язок попереджати всіх Богів, що виконувати доручення

Кулла і Рінна безглуздо.

- Обійдуся без собак.