Повелителі мечів

- Ти в цьому впевнений? Навіть Кулл не в силах передбачити, що станеться після Злиття Мільйона Сфер.

- Я можу вбити тебе, смертний - який безсмертний.

- Тоді ти уподобишся тим, кого зневажаєш.

- В такому разі я допоможу тобі, - Кулл відкинув назад голову, вкриту дорогоцінними каменями, і розсміявся так голосно, що

затремтіли куполи і башти вічного Танелорна. - Думаю, це заощадить мені час.

- Ти стримаєш свою обіцянку?

- Яку, смертний? Я не знаю, про що ти говориш. Але я допоможу тобі.

Раптово Кулл зробив крок уперед і, схопивши Корума однією рукою, а Джері іншою, сунув двох друзів собі під пахви.

- Поїхали! Спочатку - в королівство Повелителя Мечів. - Блакитний Танелорн зник; навколо них, немов лава з вулкана, текла речовина

Хаосу, і крізь неї Корум побачив Раліну. Вона була п’ять тисяч футів зросту.

Глава 4

КОРОЛЬ МЕЧІВ

Кулл відпустив їх і втупився на гігантську жінку.

- Звичайний палац, - пробурмотів він. - Що ж, зайдемо в гості. Не відставайте. - І він пішов попереду, ступаючи по сірій речовині

Хаосу, як по кам’яній підлозі.

Через кілька хвилин вони побачили білі мармурові сходи, а нагорі арку входу, розташованого між стегнами статуї. На диво незграбно

перебираючи чотирма ногами, Кулл почав підніматися по сходах, щось наспівуючи собі під ніс.

Слідуючи за Втраченим Богом, Корум і Джері пройшли в двері й опинилися у великому, яскраво освітленому залі. Здавалося, тут зібралися всі найзнатніші лицарі Хаосу, і кожен з них був озброєний і готовий до битви. Істоти одночасно потворні і прекрасні, зі звірячими пиками або чарівними жіночими личками, - вони голосно сміялися, дивлячись на непроханих гостей.

Кулл, стоячи на порозі, вклонився їм і посміхнувся. Сміх затих; придворні здивовано переглядалися, явно не розуміючи, хто з ними

привітався. А потім ряди їх розімкнулися і вперед вийшли король Мабельрод і Раліна. У чорній мантії, накинутій на голе тіло, високий,