Повелителі мечів

- Мій пан говорити той шлях, - уперто повторив Сервде.

- Спасибі тобі за турботу, бура людина з Лаара. Але я піду на схід і помщуся мабденам.

- Ти йти інше місце. - Сервде знову махнув у бік моря, а потім поклав руку на плече Корума. Корум скинув її.

- Ні. - І він рішуче попрямував до лісу.

Якийсь твердий предмет вдарив його по голові. Корум похитнувся і мимоволі повернув голову. Сервде стояв ззаду з каменем напоготові.

Корум вилаявся і вирішив було втекти, в надії, що неповороткий Сервде його не наздожене, але ноги в нього підкосилися, і він упав на

траву, витягнувшись у весь зріст.

Корум втратив свідомість.

Його розбудив шум прибою.

Спочатку він ніяк не міг збагнути, що з ним відбувається, але потім зрозумів, що Сервде несе його кудись, перекинувши через плече.

Корум спробував звільнитися, але бура людина з Лаара була куди сильніше, ніж здавалося з першого погляду. Він міцно тримав Корума

однією рукою.

Здоровим оком Корум бачив смарагдово-зелене море і пінисті гребінці хвиль. Він вивернув шию, скільки міг, і знову побачив море.

Бура людина з Лаара йшла по вузькій смужці землі, яка виступала з води.

Голова Корума смикалася то вгору, то вниз, в такт з незграбною ходою Сервде, і все ж він розгледів, що вони віддаляються від берега,

слідуючи в невідомому напрямку.

Голосно кричали чайки. Корум знову спробував звільнитися, сиплячи прокльонами, але Сервде залишався глухий і до благань, і до погроз.

Через кілька хвилин бура людина з Лаара зупинилася й обережно опустила Корума на землю.

Корум тут же схопився на ноги.

- Сервде, я… - Він замовк і озирнувся по сторонах.