Повелителі мечів

Дорога - якщо природну дамбу, яка виступала з моря, можна було назвати дорогою - закінчилася. Вони стояли на острові, що представляв

собою високу гору, на вершині якої стояв палац дивної архітектури.

Може, в ньому жили мабдени, про які говорив Сервде?

А бура людина з Лаара вже квапливо крокувала до берега і, коли Корум окликнув її, лише прискорила крок, нічого не відповівши. Корум

кинувся навздогін, але не встиг пройти й половини шляху, як почався приплив. Повільно, але вірно дорога зникала під водою. Тим часом

Сервде вже вибрався на сушу і зник у лісі.

Корум в нерішучості зупинився і подивився на палац.

Він побачив вершників, що скачуть з гори до моря. Сонце грало на їх шоломах і нагрудниках кірас. Ці мабдени вміли їздити верхи - їх

постава чимось нагадувала вадагську.

Сервде надав йому ведмежу послугу. Мабдени були його ворогами, і зараз Коруму залишалося або вступити з ними в бій, - незважаючи на

те що він був голий і беззбройний, - або пливти до берега за допомогою всього однієї руки.

Він прийняв рішення і кинувся у хвилі; від холоду у нього перехопило подих.

Не слухаючи криків мабденських воїнів, він поплив до далекого лісу, і раптово течія підхопила його і потягло а сторону.

Корума відносило у відкрите море.

Глава 8

МАРКГРАФИНЯ АЛЛОМГЛІЛЬ

Під час тортур Корум втратив багато крові і сильно ослаб. Він не міг впоратися з течією. У нього почалися судоми в ногах.

Корум відчув, що тоне.

Значить, не судилося йому вижити, і не доля помститися Гландит-а-Краю.

Корум сьорбнув води, але, на щастя, вона поки ще не потрапила в його легені. Він забив руками і ногами з останніх сил і в цей час почув, як зверху його окликнули: