Повелителі мечів

- Скоро ми побачимо Танелорн! - Радісно вигукнув він, забираючись на острівець і продираючись крізь кущі. - Поспішай, Корум!

Принц в Червоній Мантії згадав про Войлодіона Гагнасдіака і мимоволі сповільнив крок. У цей час Джері з Базиліо на плечі увійшов у

відчинені двері Вежі.

Забувши про обережність, Корум кинувся вперед, але двері зачинилися перед його носом і не бажала відкриватися, скільки він не смикав

за ручку і як не бив по дерев’яній панелі ефесом шлаги.

Зсередини Джері закричав:

- Зроби так, щоб Троє з’єдналися в Одному, Корум! Інакше ми загинули!

У Башті хтось захихотів.

- Відчини! - Заревів вадагський принц. - Будь ти проклятий!

Негайно відчини!

Хихикання перейшло у сміх, який ставав все голосніше і голосніше, заглушуючи голос вічного мандрівника. Потім невидимий господар

замку дружелюбно виголосив басом:

- Войлодіон Гагнасдіак вітає тебе у своїй скромній обителі. Ти будеш моїм почесним гостем! - Раптово ліс, що оточував Вежу, зник.

Вадагський принц, вчепившись в ручку дверей, відчув, що у нього заломило зуби. Нудота підкотила до його горла, судоми затрясли тіло.

Рука Корума розтулилась…

Він падав нескінченно довго і впав у болото. Стояла ніч. Десь кричав болотний бугай.

Глава 8

ГРОЗА В ТИШІ

Розгоралася зоря, а Корум все ще йшов, насилу пересуваючи ноги, не розуміючи, куди він потрапив. Болото оточувало його з усіх

сторін; болотні птахи зграями піднімалися в небо; болотні гади повзали по купинах; болотні тваринки снували взад і вперед у пошуках