Повелителі мечів

- Я запам’ятаю твоє прохання, Болор’яг.

- Тоді прощайте, - Він схилився над кулею, і на щоглі знову з’явився трикутний парус, наповнившись невидимим вітром. Кораблик і його

рульовий розтанули в повітрі.

Корум задумливо подивився на високі різнокольорові камені, а Джері тим часом розгорнув карту.

- Нам треба спуститися в долину, - сказав він. - Ідемо Корум, не будемо гаяти часу.

Вони рушили в дорогу, але буквально через хвилину їх гукнув зверху високий голос. Двоє друзів в подиві підняли голови і побачили, що

за ними, шкутильгаючи, біжить Болор’яг.

- Корум! Темерас, або як тебе там! Почекайте!

- Що трапилося? - Запитав вічний мандрівник.

- Я забув сказати тобі одну річ, принц Корум. Якщо протягом завтрашнього - і тільки завтрашнього - дня ти потрапиш в безвихідне

становище, йди туди, де вибухне гроза у тиші. Ти мене зрозумів?

- Гроза у тиші? Це ще що…

- Мені ніколи вдаватися в подробиці - вітер часу може змінитися в будь-яку мить. Увійдеш в центр грози, і витягнеш кришталевий ніж,

який дала тобі леді Джейн. Коли в нього вдарить блискавка, голосно поклич Еріка з Мельнібоне; зажадай, щоб Троє з’єдналися в Одному.

Третій - герой з багатьма іменами - приєднається до вас пізніше.

- Звідки ти все це знаєш? - Запитав Джері, тримаючись за виступ скелі і намагаючись не дивитися вниз.

- Тобі не все одно? Запам’ятай, що я сказав, принц Корум. Гроза - ніж - слова. Не переплутай!

Корум, не особливо повірив в те, що почув від неспокійного дідка, але не бажаючи ображати його, крикнув у відповідь:

- Не турбуйся! Я не забуду!

- От і чудово. Прощайте ще раз! - Болор’яг піднявся на кам’янисте плато і зник.