Повелителі мечів

- Войлодіон Гагнасдіак - могутній чарівник.

- Тоді ми загинули. Рука Кулла і очей Рінна більше не підкоряються мені.

Джері знизав плечима і погладив Базиліо.

- Я з самого початку говорив, що це - ризиковане підприємство. Але, як справедливо зауважив Болор’яг, у нас немає виходу. Адже наша

мета - знайти Танелорн. А зараз ми ближче до нього, ніж коли б то не було.

- Звідки ти знаєш?

- Я знаю. Знаю, і все. - Корум зітхнув.

- Як я втомився від вічних недомовок, загадок, чарівництва. Я - простий…

- Можеш не продовжувати, я тебе не пошкодую. Нам треба поспішати. Якщо вірити карті Болор’яга, йти треба он у тому напрямку.

***

Приблизно дві милі вони йшли по крутому березі бурхливої річки, що текла по долині, а потім, побачивши брід, спустилися до води.

Джері вказав на невеликий острівець в тому місці, де річка розгалужувалася на два рукави.

- Якщо Зникаюча Вежа з’явиться, то тільки тут.

- Довго доведеться чекати?

- Поняття не маю. Але на острівці напевно водиться дичина, а в річці повно риби. З голоду ми не помремо.

- Я весь час думаю про Раліну, Джері. Де вона? Яка доля спіткала жителів Бро-ан-Вадага і Лайвм-ан-Еша? Ми повинні їм допомогти.

- Зникаюча Вежа - наш єдиний шанс повернутися на П’ятнадцять Вимірів. А отже, доведеться запастися терпінням.

Корум знизав плечима і пішов по мілководдю до острова.

***

Раптово Джері відштовхнув вадагського принца і стрімголов побіг до невисокого кам’яного замку, який з’явився серед дерев.