Повелителі мечів

- Жителі цієї країни вирощують камені спеціально, пояснив Болор’яг.

- Навіщо?

- Щоб провести час у занятті мистецтвом, яке, з їхньої точки зору, не гірше і не краще інших мистецтв. З тією ж метою вони риють

глибокі ями.

- Зрозуміло, - дещо невпевнено вимовив вадагський принц. - Скажи, лицар Болор’яг, а чому ти висадив нас саме тут?

- Тимчасові координати Країни Каменів і П’ятнадцяти Вимірів збігаються.

Скоро відбудеться Злиття Мільйона Сфер, і вам найкраще знаходитися в своєму столітті. До того ж сюди часто прилітає Башта, яку

багато хто називає Зникаючою. Вона з легкістю долає бар’єри між вимірами. Втім, твій друг, Темерас, зможе розповісти тобі про неї більше, ніж я. - Джері кивнув.

- Я розумію, про що ти говориш, Болор’яг. Але це небезпечно. Увійти в Зникаючу Вежу неважко, але покинути її практично неможливо. Ти

ж знаєш…

- У вас немає іншого виходу, принаймні мені він не відомий. Якщо ви хочете повернутися у свій вимір, необхідно ризикнути.

Джері знизав плечима.

- Тобі видніше.

Болор’яг простягнув вічного мандрівникові згорнутий у трубку пергамент.

- Візьми карту. Правда, вона досить примітивна, оскільки я ніколи не цікавився географією, але на ній вказано місце, де з’являється

Зникаюча Вежа.

- Ми обидва дуже вдячні тобі, лицар Болор’яг, ввічливо сказав Корум.

- Залиште свою вдячність при собі. Але якщо ви коли-небудь дізнаєтеся, чому я спочатку з легкістю потрапив сюди, подолавши бар’єр

між тисячоліттями, а зараз ніяк не можу повернутися, і якщо ти, Темерас, скажеш мені про це при нашій наступній зустрічі, я буду

вважати, що ми квити.