Повелителі мечів

- Почекай хвилинку. Зараз одягнуся. Спустившись вниз, двоє друзів побачили леді Джейн, загорнуту в чорний плащ. Розпущене волосся

білим шовком струмувало по її спині. Поруч стояв невисокий дідок з дуже розумним, благородним обличчям і величезною в порівнянні з

кволим тілом (худорлявість якого не могли приховати навіть чернечі шати) головою. Кинувши на Джері недобрий погляд, він сказав високим

голосом:

- Я тебе знаю, Темерас. Ти - негідник.

- У цьому обличчі я не Темерас. Мене звуть Джері-а-Конел.

- Все одно ти - негідник. Мені ненависно навіть говорити з тобою на одній мові, і роблю я це тільки заради прекрасної дами, тут

присутньої.

- Дурники! - Розсміялася леді Джейн. - Так я вам і повірила! Відразу видно, що ви обожнюєте один одного!

- Я зроблю йому послугу тільки заради тебе, - вперто заявив Болор’яг. - До того ж, я сподіваюся, що в один прекрасний день він

зізнається, що може допомогти мені.

- Я тобі не раз казав, що багато знаю але нічого не вмію. Я допоміг би тобі, якби міг, але в голові моїй суцільна плутанина, обривки

спогадів тисяч життів. Ти повинен поспівчувати такому каліці, як я.

- Ха! - Болор’яг повернув голову і втупився в Корума блискучими блакитними очима. - Ще один негідник? Із задоволенням заберу вас

звідси, щоб ви перестали набридати леді Джейн. У неї занадто добре серце. І зарубайте собі на носі, молоді люди, я виконую прохання

прекрасної дами, а вам ніяких поблажок не роблю.

Вадагський принц вклонився.

- Я. дякую тобі, лицар.

- Тоді поспішаємо. Вітер часу може вщухнути, перш ніж я встигну прокласти курс.

Корум підійшов до леді Джейн Пентальйон і ніжно поцілував їй руку.