Повелителі мечів

червону Мантію від пилу.

Джері погладив скуйовдженого Базиліо, почухав його за вухом і щось сказав слузі. Старий розреготався.

Леді Джейн, яка зустріла їх внизу, виглядала стурбованою.

- Я думаю, що солдати повернуться, - сказала вона. - Вони помітили, що ми давно не відвідували нашу каплицю.

- Що таке каплиця? - Здивовано запитав Корум.

- Місце, де треба молитися, якщо ти не ходиш в церкву. Є закони, які не можна порушувати.

- Які дивні закони. - Вадагський принц похитав головою. - Я, напевно, ніколи не зрозумію, як влаштований ваш світ.

- Якщо Монах не з’явиться в найближчу добу, вам доведеться покинути мій будинок і шукати інший притулок. А поки-що я послала за

своїм другом-священиком. Коли солдати з’являться сюди вдруге, вони побачать дуже побожну стару леді.

- Я зовсім не хочу, щоб ти постраждала через нас, - тривожно сказав Корум.

- Заспокойся. У святих отців немає доказів моєї провини. А коли вас перестануть шукати, про мене попросту забудуть.

- Дай Бог, щоб ти виявилася права.

***

У ту ніч Корум рано ліг спати - він почував себе втомленим і розбитим.

Досить довго він крутився у ліжку, турбуючись за леді Джейн, і заснув тільки близько півночі, а приблизно через годину його розбудив

Джері.

Щеголь був одягнений по-дорожньому, в незмінному капелюсі набакир. На плечі в нього сидів кіт.

- Саме час, - весело сказав він, - відправитися в подорож у часі.

Корум протер очі, нічого не тямлячи спросоння, і здивовано подивився на вічного мандрівника.

- Болор’яг тут, - все так само безтурботно повідомив Джері. Корум скочив на ноги.